No.45112
>>45108Звісно. Ну не через купи сміття і видобуток різного гівна з під землі.
No.45127
Ну, вмовили, розкажу вам свою історію.
Влітку 2013 року я їхав додому з гостей у сусідньому містечку. Була це майже опівночі, дорога міжміська, жодних ліхтарів, все темно, хоч око виколи. Радіо я не вмикав, їхав у повній тиші, дивився напружено на дорогу, бо хто його знає, ще якийсь зайчик вискочить чи інша тварина. Також поглядав у дзеркало заднього виду над кермом, але там була повна темрява.
Я точно знаю, що позаду нічого не було. Як я сказав, дзеркало було темне, як ти б і очікував посеред ночі на міжміській трасі. Аблютно темно. Але потім раптом повз мене проїждає машина. З увімкненими фарами. Я аж здригнувся. Звідки вона взялася? Я точно бачив у дзеркалі темноту. Та навіть якби я не дивився, його фари б мені через це дзеркало посвітили б. Таке відчуття було, наче як знаєш, серед ночі прикидаєшся і бачиш силует людини за вікном, а потім виявляється, що то було просто дерево. Нічого не було на дорозі, а потім якась машина наче телепортувалася мені за спину і обігнала мене. Чорт його знає. Доїхав я додому і ліг спати.
Наступного ранку я знайшов купу подряпин на задній дверці машини. Кілька подряпин ліворуч від вікна, кілька праворуч. Але машина в мене вже стара, подряпини були повсюди, але конкретно ці подряпини мені здалися дивними. Такі глибокі і чіткі я б вже давно помітив. Та на той момент я плюнув і забив на них.
Я довго думав про ту машину. Сьогодні у мене є дві теорії звідки вона взялася. Першу теорію я вигадав тієї ж ночі. Вона тупа, але іншого я тоді придумати не міг. Я думав, що це якийсь привид автомобіліста, який колись давно розбився на цій дорозі і тепер час від час матеріалізується вночі і обганяє самотніх водіїв.
Про другу теорію я подумав значно пізніше. Десь через пів-року. І знаєте, у мене досі від думки про неї в жилах холоднішає.
А що як машина, яка мене обігнала, була нормальна? Просто звичайна машина, яка їхала тією ж трасою, що й я. А не бачив я її у дзеркалі тому, що якась істота, величезна і з ціпучими кігтями, схопилася за задні дверцята моєї машини і своїм тілом повністю закривала моє дзеркало? А коли я привіз її до себе додому, вона зістрибнула і все, що від неї залишилося - це ті подряпини по обидва боки від заднього вікна. Я не знаю де вона зараз може бути, але вона знає де я живу і, можливо, досі блукає десь поруч.
No.45128
Колись пробив нехуйову ґанджу за відносно нехуйові бабки. Родаки тоді зйобли в Білорусь до діда з бабусею на 2 тижні, а хата залишилася на мене. Заїбісь, аби не робота блядська (хоча без неї я тоді точно здурів би). Вийшов на балкон, скрутив папіру і хапнув косячину. Точно вже ніхуя не пам'ятаю відчуттів, але один фрагмент запам'ятався. Сиджу на унітазі і сру. Посрав, повертаюся на гівно подивитися з цікавості, а воно щось булькотить. Я витягую той кавелик, а він почав кричати, щоб я його не змивав, а він 3 бажання виконає. Я стою охуївший з цих розкладів: у мене на долонях гівно розмовляє, золота рибка, блядь. Добре, кажу, давай так, три бажання мені не потрібно, але одне таки було б непогано. Зроби так, щоб мене попустило, бо мені скоро на роботу йти. А куди тебе відпускати тоді, якщо не в унітаз? В пакет і в ліс віднести? Гівно замовкло, а мене поступово почало відпускати. Після того я не курив.
No.45479
Був у нас один мисливець. Пішов він на полювання на цілий день. І так він глибоко зайшов, що коли надумав повертатися додому, вже було темно, хоч око виколи. Тоді він знайшов першу ліпшу витоптану доріжку і пішов, думав, може вона його хоча б з лісу виведе.
І ось іде він, іде, бачить - доріжка не з лісу вела, а до якоїсь дерев'яної хатинки. Підходить він, постукав - нікого нема. Відкрив - там порожньо, лише ліжко посеред кімнати. Ну, думає, завтра знайду дорогу звідси, а на ніч краще тут переночую.
Ліг він, оглядає хатинку і бачить, що навколо нього висять портрети. А на портретах зображені наче люди, але з якимось звіриним виразом, усі злі, хижі такі і дивляться усі на нього. Йому аж не по собі від цього було. Ну, робити нічого, так і заснув.
Вранці прокидається і помічає, що нема в хатинці ніяких портретів. Лише купа невеличких віконець на вулицю.
No.45584
Давайте ще історії