No.51748[Відповісти]
До недавнього моменту я мав дівчину.
Якось вона охолола до мене, спілкування було напівігнором. Під час зустрічей це відчувалося ще сильніше, наче стіна між нами. Перебуваючи вдвох, я відчував самотність.
А потім вона пішла.
Все це бісівство тривало два чи три тижні. Я вже не пам'ятаю, скільки саме часу, мабуть, навіть більше за місяць. Важко думати, бо всі думки про неї. Після розлучення мені фізично важко вставати, лягати спати. Гантелі, що здавалися пушинкою, відчуваються як блядські камені. Замість адекватної дистанції пробігаю менше 500 метрів, втратив інтерес до навчання, виходу із дому (я до того й так рідко виходив, а тут...) ночами не сплю, став частіше плакати.
Анони/Безособні, поділіться досвідом, як це виправити? Запитати нема у кого, гугл адекватні відповіді не дає
No.51749
Я мав відносини з дівчиною 5 років. Вона пішла і мені знадобилося роки два щоб відійти від страждань за нею. Що я робив? Грав в багато компігор та малював - це допомогло.
No.51750
>>51748У тебе, блядь, дівчина була! Хулі ниєш?
No.51753
>morale minus
Треба було прокачувать Volition
No.51761
>>51748>гугл адекватні відповіді не даєЗапитай в ChatGPT. Серйозно, запитай, він норм радить.
>>51749Цей теж вірно каже.
Якщо є можливість, роби те, що тобі подобається та те, від чого тобі приємно. Ще краще якщо це змусить тебе не сидіти на місці.
Нема можливості? Нічого не приносить задоволення? Ридай та кричи, це теж допомагає. А в моменти, коли тобі буде трішки краще, згадуй, що ти обов'язково змінишся, знайдеш сам для себе спосіб більше не страждати та вийдеш з цього сильнішим, ніж був раніше.
No.51788
В горя є етапи, деякий час пробути в дисфункційному стані доведеться. Ридати та кричати - треба. Виписувати свої почуття - корисно теж.