>>25452>В кожної людини є інтуїтивне сприйняття належного, яке і є істиною. Тому концентруватися потрібно на тому, як це сприйняття осягнутиПід інтуїтивним тут я маю на увазі пряме й цілісне схоплення загальних принципів. Ти його нізвідки не береш, воно просто є. Наприклад, чому ти існуєш? Буддист скаже, що не існуєш взагалі. Православний скаже, що існуєш, позаяк ти це інтуїтивно відчуваєш. Але це не те, від чого твоїм почуттям добре: їжа, секс і т.ін. Це й не те, що ти
мав би вважати за належне, але що було накинуто ззовні суспільством. Це те, чим ти є, без чого тебе в принципі бути не може. Воно може збігатися з першими двома, але не завжди й не всюди.
Тут можна рухатися в бік відходу від усього, чим ти не є. Залишком ти й будеш. В ідеалі це шлях аскетичний та психотехнічний. Я цим особливо не займався, але зрозумів, що в гедонізмі та споживацтві щастя точно нема. Ставитися зневажливо до грошей та до матеріальних речей завжди добре, принаймні. Почитай про ісихазм, якщо це тебе цікавить.
Ще можна рухатися в бік розуміння того, чим ти є, бо це в тобі найбільше резонуватиме. Це як гра в "гараче-холодно", але з діяльністю. Я не впевнений, як це краще передати словами, але в мене від правильної діяльності виникає відчуття внутрішньої теплоти, доброти та того, що я тільки в цей час починаю справді існувати, буцімто я прокидаюся від сну.
У нагоді може ще стати діалектичне розуміння самого себе. Будь-яка особистість містить в собі дві протилежності, а їхня синтеза вказує на те, в якому напрямку тобі варто рухатися. Якщо зовсім спрощувати, це як не бути впевненим, хочеш ти подивитися бойовик чи комедію: загалом-то ти хочеш піти в кіно.
2/3