[ ]
[ a / b / s / pol / ukr / v / n / int
] [ dm / px / FAQ ]
[ / / ФМ ]

/ukr/ - PRESENTS BY MASAYA TAKAHASHI

/ukr/ - Українізація та Переклади

Імʼя
Не піднімати
Тема
Допис
Файл
Вбудувати
Youtube, Soundcloud, Vocaroo, Vimeo, Dailymotion, Coub, Telegram
Пароль (для видалення файла)
Часті запитання та правила


File: 1613415973817.jpg (483,75 KB, 1280x1836, _G_1.jpg)  

 No.807

PRESENTS BY MASAYA TAKAHASHI

 No.809

Пролог

Понад півстоліття минуло з того часу, як зростання популяції змусило людство емігрувати у відкритий космос. Прагнення колоній до незалежності під керівництвом амбітних людей запалило найбільшу трагедію в історії людства. Викривлені ідеали призвели до так званої Однолітньої Війни і назавжди змінили відношення між Землею та колоніями.
Минуло п’ять років після війти, 0085 рік Універсального століття. Повітря було наповнене запахом свіжої трави, не штучної, а справжньої, яка покриває натуральний ґрунт. За рогом військової бази двоє чоловіків у формі пілотів сил Земної Федерації лежали на цьому великому зеленому килимі. Гігантські мобільні костюми, що називаються «GM» стояли біля об'єкта обслуговування поблизу й ніби спостерігали за двома чоловіками.
– Це справжня трава. Повірити не можу, що їм знадобилось лише п’ять років, щоб побудувати це місце, – з суворим виглядом Стол Меннінґс вхопив жменю трави і кинув нею в чоловіка поруч.
– Хух.. – чоловік з обличчям трикутної форми трохи піднявся й струсив траву з обличчя.
– Вибач, Тош, не хотів тебе будити, – Меннінґс швидко допоміг Тош Крею струсити залишки трави з форми.
– То й що, як це справжня трава? – Тош напружився. – Ця консервована колонія не те саме, що й Земля, – він підняв свій погляд в небо і поглянув на міста та вулиці на протилежній стороні.
Вони знаходяться в кластері колоній «Сторона 1». Люди іммігрували у ці гігантські обертові циліндри понад півстоліття тому.
– Тош, ти завжди був дуже вибагливим, навіть до заявок на переведення.
– Ця одиниця – самі вершки. Ти теж не подавав заявку сюди?
– Я? В Інструкторський Корпус? Просто подивись на мене, – Меннінґс поглянув на свою праву ногу.
– Ти досі…
– Ця штучна нога змушує мене відчувати себе некомфортно. Хех, можливо колись я знов матиму справжню.
Незважаючи на те, що штучна кінцівка зроблена зі сталі, виглядає вона як справжня, наче з плоті та крові. У Меннінґса вона досі пробуджує болісні спогади про Однолітню війну. Крей виглядав дещо неспокійно з цього приводу.
– Ей, не турбуйся про це. Я ніколи тебе не звинувачував.
– Моє життя було врятовано в обмін на твою ногу. Я ніколи не зможу цього забути.
Крей подумав сам собі: Те, як ти бачиш свою ногу нічим не відрізняється від того, як я бачу колонію. Це ніколи не може настільки хорошим, як справжнє.
– Стол, ти все ще плануєш залишитися тут?
– Мені більше нічого й не залишається. Вони все одно дадуть мені роботу за столом, рано чи пізно, – Меннінґс посміхнувся.
– Якщо зміниш свою думку, то приходь до Інструкторського Корпусу. Ти завжди можеш…
Гучний звуковий сигнал пролунав із кишені Крея.
– Чорт! Мій шатл збирається відлітати! Я витратив весь свій вільний час на цю депресивну розмову.
– Побачимось пізніше.
Крей з посмішкою на обличчі ляснув Мегннінґа по плечу перед тим як піти.
Залишаючи Меннінґа, Крей направився до ліфта, що на стартовій платформі. Чоловіки помахали один одному не знаючи того, що це їх останнє прощання. Наступного разу вони зустрінуться за зовсім інших обставин.

 No.810

Це твій переклад? Куди понесемо?

 No.811

File: 1613417283146.png (2,55 MB, 1024x791, ClipboardImage.png)  

>>810
Не забувайте вказувати на мої помилки, а також писати яке я косоруке мудило, що не володіє мовою.

>>810
>Це твій переклад?
Мій, але з англійської.

>Куди понесемо?

Не зрозумів питання.

 No.812

>>811
>Не зрозумів питання.
Поширювати це нічанівське творіння потім десь будемо?

 No.813

>>812
Нічого не підстраховує нас від того, що я вже завтра кину цю невдячну роботу і переклад стане на місці.
Плюс якість перекладу повинна бути нормальною, щоб не соромно було показувати, а цього також поки не вистачає.

 No.816

File: 1613425836747.png (2,67 MB, 2398x1184, 1.png)  

Та-та-та-та-та-та!!!
В кокпіті винищувача «Віверн» зазвучала серія електронних сигналізацій. Рю Тутс оглянувся на всі боки, але не побачив нічого, крім темряви космосу.
– Кадет Тутс! Тебе підбили! – через гарнітуру було чутно голос інструктора, а на моніторі заблимали слова «зворотний рейс» – Скільки разів я повинен тобі повторювати? Перше правило космічних боїв полягає в тому, що ти повинен знайти своїх ворогів до того, як вони знайдуть тебе, йолопе!
Винищувач інструктора підлетів і зупинився позаду Рутса.
– Гівно! Ти нічим не кращий… – пробурмотів Рю Рутс – Це ж не справжня битва! Насправді я не був би збитий! – Рутс смикнув кермо управління, щоб вирізати різкий поворот під прямим кутом зачепивши при цьому хвіст інструктора. – Бах-бах-бах! – Рутс імітував ротом звук кулемета – Те що ти потрапив по ворогу не означає, що ти його переміг! Що будеш робити, якщо його броня товста і він не підбився?
Після цього Рутс надавив на газ й пролетів під машиною інструктора зі сліпучою швидкістю.
– Мале гівно! Ти в мене…
Перш ніж інструктор міг закінчити, «Віверн» Рутса на повній швидкості прорвався в далеку темряву космосу.
– Я нікому не програю!

Після симуляції бою Рута викликали до кабінету командира бази. Він був у третій тренеру вальній базі Сил Федерації на Місяці. Командир сердито дивися на нього сидячи в своєму шкіряному кріслі.
– Ти певно дуже задоволений собою, чи не так, кадет Рутс? Слухай! Незалежно від того до якої організації ти належиш в ній завжди будуть правила, особливо у військових! Якщо ніхто не буде дотримуватись правил, то все це місце піде прямо до Пекла!
– Так, сер! – з цією відповіддю Рутс подумав про себе – в будь якому випадку правила вигадуєте ви, земленоїди. Вони не мають нічого спільного з кимось, хто народився в Стороні 7, таким як я.
– Ти точно побив всі рекорди за цей рік, – командир кинув папку з документами на стіл – Шість відміток за непокору, дві за бійки, дев’ять за невиконання наказів і чотирнадцять випадків неналежної поведінки! Якби не наша неукомплектованість, я б тебе давно вигнав! Однак твої бойові навички в симуляціях досить непогані, в деяких випадках навіть відмінні, – командир провів рукою по білому волоссю – Як же це правильно сказати… Хоч і возитися тут з тобою досить марно, але й позбутися тебе було б соромно. Просто запам’ятай, що командна робота має надзвичайну важливість в армії.
– Командна робота, ага, – думав Рутс – Чому хтось із колоній зобов’язаний вислуховувати земленоїда? Ми довіряємо тільки собі! Тільки но я отримаю свої крила як пілот мобільного костюму, я рвану до біса геть звідси.
– Сер, все що я хочу, це стати пілотом-асом мобільного костюма. Я хочу стати таким, як той хлопець, який самотужки змінив хід боїв під час…
– Хочеш стати героєм не маючи навичок? – командир перебив його – Добре мати впевненість в собі, але впевненість не врятує тебе в бою.
В голові Рутса пролунала думка: – Поки я перемагаю, кому є різниця як саме я це роблю? Мені не треба слухати все це, гівнюк.
Командир дістав конверт і кинув його Рутсу.
– Що це? – запитав Рутс.
– Докумени по переведенню. Ти мені набрид. І до речі, вітаю!
– Ха? – Рутс подивився на документи – Експериментальний відділ МС? Ніколи не чув про них раніше.
– Рухайся! – командир вказав на двері.
Рю віддав честь і вийшов, розгніваний тим, що його не відправили на передову.
– Я хочу на поле бою! Хочу на справжню війну! Що поганого в бажанні стати героєм?
Командир почув цю скаргу і зітхнув: – Чим вони думають? Нащо їм цей хлопець взагалі здався?

 No.817

Основна навчальна база Сил Федерації в Каліфорнії, Північна Америка.
Коли меч влучив у ціль, Джош Офшор відчув ударну хвилю, яка пройшла крізь руків'я. Тоді ж і засвітився третій вогник, який сигналізував його перемогу.
– Молодець! – сказав його опонент, виходячи з арени.
В ці часи фехтування вже не було частиною бойової підготовки, але стало нічим іншим, як вигадливим видом спорту. Однак в час високотехнологічного озброєння воно мало свій особливий шарм. Поєдинок на мечах досі залишалось тим, що більше підходить воїну. Офшор давно зрозумів, що не все можна замінити на більш ефективні засоби.
– Дякую – Офшор зняв маску, поклав її під руку і з перлинками поту на чолі нахилився над своїм суперником.
– Вражаюче! – сказав інструктор – Навіть говорячи, ніби ніхто не може бути ідеальним, ти все одно підбираєшся досить близько. Династія Офшорів очевидно на голову краще всіх інших! Ваші навички знову покращились.
З самого дитинства Джош Офшор був оточений увагою. Вступ до армії був лише частиною запланованого шляху у світ політики. Батько Джоша був членом Асамблеї Земної Федерації. Під його керівництвом приєднання до армії було лише черговим кроком до перетворення Джоша в представника Федерації. Останні шістнадцять років Джош жив цим розпланованим життям.
Згадка про сім’ю не викликала жодної реакції у Офшора. Він давно вже звик до подібних компліментів.
– Я з нетерпінням чекатиму наш наступний урок, – сказав Офшор й пішов переодягатися.
Хоча роздягальня була чистою та добре провітрюваною, але всередині повітря все ще було заповнене запахом поту.
Коли Офшор зупинився перед шафкою, щоб переодягнутись, до роздягальні увійшов інший хлопець з його класу.
– Джош, ти вже чув?
– Що?
– Вони завтра призначать наші пости.
– Так, чув, – Офшор просунув руку в рукав.
– І ти не хвилюєшся? – хлопчина застібнувся поясом. – Ох, я зовсім забув. З впливом твоєї родини тобі немає про що турбуватись.
Офшор задумався про зауваження юнака, поки дивився у дзеркало поправляючи волосся.
Молодий чоловік поруч з ним народився на космічній колонії, в сім’ї нижнього середнього класу, досить можливо, що він ніколи не досягне такого високого статусу, як хтось із династії Офшорів. Як говорить одна стара приказка: «Ніколи багатий не зрозуміє бідного.»
– Я сказав щось не так? – юнак звернув увагу на мовчазність Джоша.
– Ні, це не так, – без емоцій відповів Офшор, неспосібний вигадати іншу відповідь.
– Тож, Джош, ти претендуєш на посаду в Джабуро?
– Я вибрав Інструкторський Корпус.
– Га? Ти ж знаєш, що Інструкторський Корпус готує бойових інструкторів для керування мобільними костюмами? Ти впевнений, що хочеш туди?
– А чому б ні?
– Чи не варто тобі подумати ще трохи? О, я зрозумів! Ти хочеш туди, щоб спробувати щось нове, так?
– В мене немає ніякої особливої причини, щоб летіти туди. Але хей, то зна. Можливо я дійсно переживу щось нове.
Наступного дня Джош Офшор був призначений в Інструкторський Корпус

 No.818

– Шановний студент Ітон Хітроу!
Коли президент студентської ради назвав його ім'я з трибуни, Хітроу піднявся зі свого місця в першому ряду. Погляди всіх присутніх були приковані до почесного студента, який тихо підіймався сходами.
Це була прославлена військова школа Федерації, яка спеціалізувалась на підготовці вищих офіцерів. Подати заявку сюди могли всі, хто прослужив понад три роки в армії, проте закінчити навчання тут це зовсім інша історія.
Серед усіх офіцерів, які вступили до школи разом з Хітроу, свої курси змогла закінчити лише половина з них. Завершення навчання означало для Хітроу, що його майбутнє тепер буде забезпеченим, в більшій чи меншій мірі.
Директор Браян Аено стояв серед високопоставлених офіцерів на трибуні. Густі брови, крючкуватий ніс й стиснуті губи надавали йому вигляду загартованого солдата. Він був відповідальним за капітуляцію Князівства Зеон в Стороні 3 наприкінці Однолітньої війни і саме він заявив, якщо сили Зеону не здадуться без будь-яких умов, флот Сил Федерації будуть направлений на придушення та окупацію їх уряду.
Для виповнення наказу Федерації про те, що всі військові часів Однолітньої війни, які люблять війну, мають бути під наглядом, Аено був призначений сюди в якості директора. Хоча сам і не любив війни, він бився, бо вважав, що такий його обов’язок, як солдата. Саме тому багато із тих, хто служив з ним вважали, що йому треба повернутися до активної служби.
Тепер, стоячи перед директором Аено, Хітроу ідеально віддав честь.
– Поздоровляю, майор Хітроу. Важко навіть повірити, що лейтенант з пташиним мозком, якого я знав декілька років тому зміг бути достойним такої честі.
Аено зробив акцент на слові «лейтенант» тому що першу службу на борту корабля Хітроу відбув саме перед його керівництвом. Тоді Аено був капітаном лінкора «Біжучий Бик».
– Дякую, сер. Тепер в мене буде свій власний мостик.
Директор Аено з посмішкою вручив диплом. Хітроу спробував усміхнутись у відповідь, але раптово зрозумів, що його обличчя тверде як камінь. Отримавши диплом Хітроу з полегшенням спустився сходами. Тепер його майбутнє забезпечене, світле і безмежне.

 No.819

File: 1613496727655-0.png (169,33 KB, 400x400, ClipboardImage.png)  

File: 1613496727655-1.png (169,68 KB, 274x357, ClipboardImage.png)  

Блакитне полум’я виринуло з бустерів трьох зелених «Хайзаків», які пробивались через темряву тримаючись в формації. Хайзаки – це мобільні костюми, розроблені на основі «Заку», які широко використовувались Зеоном під час Однолітньої війни. Попри те, що вони виглядали дуже схоже, Хайзак був мобільним костюмом, який використовувся виключно Силами Федерації. Проте солдати також відзначали, що використання цих костюмів виглядає дещо недоречно.

Лідер ескадрильї Брейв Код сидів всередині своєї кабіни. Він закрутив мобільний костюм вправо, зробивши поправки на кінцівки костюма, щоб направитись до гігантської плаваючої скелі прямо перед ним.

Цією «гігантською скелею» був астероїд Пезун. Раніше тут був секретний військовий об’єкт, розроблений Зеоном. Після Однолітньої Війни Федерація взяла базу під контроль і тепер там дислокується лише невеликий підрозділ.

Зеон розробив дивовижну кількість технологій мобільних костюмів під час війни. Минуло п’ять років, але вчені федерації досі займались відновлення усіх даних, що там зберігаються.

– Другий бойовий підрозділ закінчив БКП (Бойовий Космічний Патруль) і просить дозволу на посадку, – однотонним голосом сказав Код. – Яка користь від БКП, якщо немає ворогів? – Код відчував себе досить порожньо з цього приводу.

Він перевів лазерні засоби керування зв’язком на перше налаштування, близьку відстань, щоб отримати відповідь від бази, а потім встановити ІМРК в режим посадки. ІМРК (Інтегроване Маневрено-Рушійне Керування) - це автоматизована система, що використовується для керування чотирма базовими функціями мобільного костюму в польоті: курсування, космічний бій, посадка та ходьба. Все що треба зробити пілоту – вибрати режим і костюм сам налаштується під ситуацію. Фактично Федерація перша винайшла цю технологію. Вводячи записи досвідченого пілота, мобільні костюми могли виконувати будь-які маневри. Таким чином навіть пілот-новачок міг легко виконувати будь-які складні маневри. Однак, у випадку коли маневр не був попередньо запрограмований, пілоту необхідно компенсувати це взявши на себе управління.

– Прийнято. Другій одиниці дозволено приземлитися в стикувальній станції Є-3.

Хайзаки кружляли навколо східної сторони астероїда, а потім прослідкували інструкціям через лазерний зв'язок й направились до стикувальної станції.

Числа на панелі приладів повернулись до нуля як тільки лампочки на дисплеї змінили свій колір з червоного на зелений. Шум двигунів почав стихати і тоді Хайзак зафіксував руки в стикувальних утримувачах на стелі, які повільно проштовхнули гігантський мобільний костюм всередину. Коли команда технічного обслуговування кинулась до Хайзака для, щоб почати процес охолодження, Код повернувся, щоб подивитись, як стикувальні пристрої ковзають назад у положення для наступної посадки.

– Поспішіть, наступний вже підходить! – Код прокричав у комунікатор всередині шолома.

Чіткий сигнал нарешті запалав і Код відкрив люк кабіни, повітря з шипінням витекло у зовнішній вакуум. Незважаючи на велику кількість людей, усередині стикувальної станції звуку не було.

Код виштовхнувся із кабіни й під дією невагомого середовища пролетів до проходу. Водночас він помітив мобільний костюм, оточений купою техніків в іншій стороні станції. Це була модель, яку він ніколи раніше не бачив. Після посадки на доріжку Код вхопив одного із команди обслуговування й притулився своїм шоломом до йог шолома.

– Хей, той костюм в стороні. Чи технічні хлопці не побудували його на основі дизайнів Зеону?

– Частково, але переважно це новий дизайн, – механік відповів дещо неохоче.

– Анахайм?

Анахайм Електронікс – це компанія, заснована Федерацією після того, як вони після завершення війни взяли під контроль основного виробника мобільних костюмів для Зеону – компанію Зеонік. На цей момент Анахайм є найбільшим виробником мобільних костюмів. Більшість даних, що виявлені тут, у Пезуні, передаються до Анахайму.

– Ні, я чув, що це наш власний дизайн. Це повинно було бути серією Ікс, оригінально розробленою для Зеону, щоб стати їх моделлю нового покоління.

– Серією Ікс?

– Так.

Код ніколи раніше не чув про мобільний костюм під назвою «Xeku Eins», однак будучи пілотом він не міг стримати свою зацікавленість стосовно пілота нового мобільного костюму. Покинувши механіка він увійшов до шлюзу, зняв шолом і направився до кімнати брифінгу вхопившись за рухому ручку. Рухаючись коридором Код побачив командира, тому підняв руку, щоб поздоровити його, але той покликав Кода до себе.

– Брейв Код, ось твої накази, – Командир Пед передав йому папери з наказом звітувати до Інструкторського Корпусу. – Інструкторський Корпус створить свою нову базу для операцій тут.

– Ще один тур служби в космосі? – Думка про це змусила Кода відчувати себе пригнічено.

– Вибач, лейтенант Код. Я збираюсь побачитись зі своєю дружиною й дочкою вперше за п’ять років. Новий командир бази буде тут через тиждень.

– Думаю це означає, що ваша місія по розкриттю даних Зеону тут нарешті завершилась. Вітаю! Шкода, що я застряг тут, в цій безплідній пустці.

На Пезуні були свої місця для розваг та відпочинку, але у порівнянні з Землею, або Місяцем тут було не так захоплююче. Відсутність жінок також ніяк не допомагала.

– Ха-ха, не будь таким сумним. Перед від’їздом я залишаю тобі та Інструкторському корпусу приємний подарунок: новий тип мобільного костюму під назвою…

– Серія Ікс?

– Значить ти в курсі.

Код подумав сам до себе: Будь трохи терплячішим з новими іграшками. Залишилось зачекати ще трошки й незабаром…

 No.820

File: 1613581843333.jpg (423,81 KB, 1280x1920, 016.jpg)  

– Доктор Карл, за сприяння інших департаментів ми зібрали список потенційних «Чеширських котів».

Два техніки середнього віку розмовляли попутно підходячи до ангара.

– Важко повірити, що син Мейт Рутс також є в списку імен.

У голові доктора Карла виник образ техніка, який загинув унаслідок вибуху. Це була проста жінка, яка покинула все, щоб зайнятись розробкою «Системи». Вона залишила сімю, а в кінці навіть пожертвувала життям, щоб захистити цю саму «Систему» власним тілом від вибуху.

«Система» - це машина, здатна до незалежної думки, що була розроблена в рамках нового проекту з переозброєння Федерації. Для того, щоб компенсувати велику втрату солдат після Однолітньої Війни, Федерація вирішила створити розширену систему ІМРК за допомогою якої можна було б автоматизувати всю систему мобільних костюмів. Офіційно названа «Автономна Логістично-Інформаційна Система Автоуправління» вона була відома просто як А.Л.І.С.А. Поєднавши цю систему з головним навчальним комп’ютером мобільного костюму, вона зможе аналізувати всі потенційно можливі ситуації на полі бою, а також самостійно приймати тактичні рішення. Головною метою було використання повністю автоматизованих безпілотних мобільних костюмів в бою. Щоб А.Л.І.С.А. могла стати «більш людяною», її необхідно було навчити всьому з нуля. Жінка-технік, яка пожертвувала собою, була відповідальною за викладання базових знань, водночас виконувала для неї «материнську» роль. Однак, коли інтелект системи достатньо розвинувся, їй став потрібен той, хто виконав би для неї роль «батька». Крім цього йому довелося б виконувати й роль брата, друга та коханого на всіх стадіях розвитку. Тому проекту необхідно було знайти людину, яка не грала за правилами і могла кинути виклик «Алісі» в досягненні її мети. Прізвисько «Чеширський кіт» закріпилось за кандидатами на цю роль.

А.Л.І.С.А. була запрограмована на жіночу особистість, оскільки вчені хотіли розвинути штучний інтелект, який здатен зрозуміти свого пілота. «Вона» повинна бути здатна виконувати роль здібної та кмітливої жінки, яка відповідала б потребам свого пілота. Кінцевим результатом для «Аліси» має бути «одруження» зі своїм пілотом і еволюція у справжню Валькірію, богиню, яка несе душі полеглих воїнів до Валгалли.

Хоч проект і є блискучим на папері, він не отримав підтримки серед військових чи уряду Федерації. Завершення «Аліси» призведе до різкого скорочення воєнного персоналу й порушенням балансу між військовими та урядом. Проект також зазнавав багатьох невдач протягом всього розвитку. Ходять плітки, що вибух був актом саботажу, але в ході розслідування не було виявлено доказів для підтвердження цього.

Тепер, всіх гарячих голів Сил Федерації було доставлено на базу. Дванадцять чоловіків вишикувані у ряд стояли в ангарі з мобільними костюмами.

Доктор Карл побачив, як двоє чоловіків почали бурхливу суперечку, коли сержант почав свою промову. Сержант відразу відокремив їх і вдарив кулаком по обличчах.

– Назвіть свої імена!

– Рю Рутс! – відповів один з чоловіків, витираючи кров з куточка рота.

– Шин Кріпт! – відповів другий.

– Послухайте ви оба, собаче гівно, – закричав сержант – Це місце – божевільний будинок! «MS» тут в назві означає не «Mobile Suit», а «Mad Sanitarium». Ви всі психи знаходитесь тут, тому що більше не потрібні військовим! Рутс! Кріпт! Ви будете дотримуватись всіх правил і робитимете все, що я скажу! Коли я скажу летіти – будете летіти, а коли я накажу вмерти – то краще вам вмерти! А тепер закрийте цих двох в ізоляторі на три дні.

Охорона вхопила двох чоловіків і відтягла їх.

– А тепер решта, йдіть до своїх камер! – продовжив кричати сержант – Ваш брифінг відбудеться через годину. Вільно!

Доктор Карл був засмутився, поки спостерігав за ситуацією. Він подумав чи дійсно доведеться йому віддати «Алісу» в руки цим хлопцям. В групі також є син Мейт Рутс. Його батько загинув на війні, а матір внаслідок нещасного випадку. Ймовірно, віз звинувачує Федерацію в смерті обох своїх батьків.

Схоже, що майбутнє «Аліси» буде наповнене перешкодами.

 No.821

File: 1613581922642.jpg (398,33 KB, 1134x1406, герої.jpg)  

Кінець прологу :^)