/b/ - Балачки

Анони, пишу вам прямо з учебки. Сталася така хуйня, що я досі не можу зібрати думки до купи.

Ішли ми з моєю малою по вулиці. Я два місяці сидів удома, але вона впросила вийти до АТБ, бо "ну що ти як не мужик, ніхто тебе не забере". Дорогою вона почала загравати, каже - зараз прийдемо додому, я тобі такий сюрприз влаштую, давно ж не було нормального сексу. Я тільки розслабився, мотор завівся, уявив, як ми зараз закриємось у кімнаті...

Аж тут з-за рогу вирулює зелений, матовий Фольксваген Т4. Гальма дають по скрипах, бокові двері різко від'їжджають - вилітають троє "пакувальників". Я від страху миттєво падаю на асфальт, закриваю голову пакетом з АТБ і кричу, що в мене виразка, плоскостопість і я взагалі студент-заочник. Мала стоїть в шоці, дивиться на мене, як на слимака, і в її очах я бачу не жалість, а тотальне розчарування. Весь її збуджений настрій миттєво випарувався, вона дивиться на мене з огидою.

Мене піднімають під руки і тягнуть до відкритих дверей буса. І тут з темряви салону, прямо з-під ящиків з турнікетами, піднімається четвертий. На ньому піксель, тактичні окуляри і розвантажувальний жилет, але замість магазинів у підсумках розпихані квадратні упаковки Дюрексів.

Він дивиться на мою дівчину, потім на мене, розчаровано зітхає і каже: "Цей рекрут психологічно не готовий до виконання подружнього обов'язку. Але мобілізаційні плани по покращенню демографії ніхто не скасовував!"

Він вистрибує з буса, підхоплює мою малу на руки, садить її прямо на теплий капот зеленого Т4 і починає "проводити інтенсивну підготовку". Все відбувається з бездоганною армійською точністю, як по секундоміру. Кожен його рух супроводжувався подумки відданою командою: "Тримати стрій! Працюємо по координатах!". Мої пакувальники просто стали струнко і віддали честь, поки моя дівчина кричала від неконтрольованого задоволення так, що в сусідніх будинках вікна дрижали.

Я лежу мордою на асфальті, дивлюсь на це, тримаю в руках розчавлений батон з АТБ і відчуваю повну власну нікчемність.

Коли він успішно завершив місію, то чітко поправив форму, закинув мене в бус, як мішок з картоплею, а в кишеню моїх штанів швидким рухом сунув картонку.

Я дістав її вже в розподільчому центрі, коли речі здавав. Там було написано: "Степан - професійний пиздойоб, інструктор з екстреної вуличної демографії на капоті" і адреса цього сайту.

Анони, мала мені передачки не носить, трубку не бере. Вчора бачив у неї в сторіс, що вона гуляє тим самим маршрутом і виглядає зелені бусики. Як перевестися в роту до цього Степана, щоб хоч спитати, як її повернути?