Анонім 29/05/24 08:05:00 No. 50591
Найстрашніше - це коли людина задля суспільства стає не кращою, а гіршою.
Анонім 29/05/24 13:47:13 No. 50593
Бачу свою зажованість по тому, як навіть розворот автобуса, із пливкою точністю виконаний, викликає задоволення. Це на контрасті. Всі справи розкидані по кишенях, по нотатках на листівках, ні ми не можемо дати цю відсрочку, так ми обіцяли, ну та й що, помилочка, вибачайте...
Анонім 09/06/24 06:24:42 No. 50627
Не повинно такого бути, щоб у нормальному цивільному барі брала та й грала оненінґова пісня з Лейн.
Анонім 10/11/24 22:36:45 No. 51301
Оскільки вірші Еґеля є мовною дією, вони неверифікабельні, тобто не можуть бути оцінені з точки зору істинності чи неправдивості.
Анонім 14/11/24 08:22:05 No. 51312
>>51311 Еґель це був скальд. Його взяв у полон конунґ, і він склав таку пісню, що його вимушені були відпустити. В пісні він схваляв конунґа, це була доволі стандартна хвала за змістом, але в ній скальд розповідає про свої відносини з конунґом зовсім не те, що є де-факто: він "гость", який "сам приплив і вийшов на берег". Але така пісня не є брехнею. Це така собі наративна атака на настрій та етику конунґа. Таку дію не оцінюють як брехню/правду, тому що це як мірити м'якість термометром (плутитаи м'яке з теплим)
Анонім 22/11/24 20:07:05 No. 51336
Він приходить обухом по голові, зірваним з канатів гігантським глобусом прокочується потилицею, біг його не на блиску моїх очей - на вивороті їхньому. Сиплються мушлі - та зависають, немов у гелі. Час уповільнюється потроху й зовсім встає. А потім зникає.
Анонім 25/11/24 17:32:36 No. 51352
Інтимне, немов відрощення хвоста ящіркою.