/b/ - Балачки

>>49438
>Напишіть довжелезний текст про своє буття протягом дня
Товариш майор, ви?
>та реагуйте на розповіді інших.
А хіба тут хтось є? Нічан зараз – це майже мертвоборда. На жаль.

>>49448
Нічан зараз = Нічан півроку назад

Довжелезного тексту не буде.

Влаштувався на нову роботу. Думав буду просто як всі працювати, без їбаних змін і очікувань підкинутих підробіток, це налаштує графік, буду стабільно отримувати зарплатню, підніму дисципліну, буду в зальчик ходити, запишусь на курси якісь. Вийшло що вже три тижні працюю 6(!) денку по 9, деколи 10 годин щодня. Сил ввечері вистачає тільки впасти на ліжко і приготувати поїсти і то не завжди. Здається я сам себе наїбав з тією стабільною роботою. З мінусів - зальчик закинув, часу взагалі нема, навіть деколи поїсти норм, не те щоб почитати щось хороше. З плюсів-є трохи грошей і графік сну став суперстабільним. Такі справи.

Настрій вкрай кепський чомусь, сьогодні весь вечір шукав зарядку для смарт годинника. Думав вже все, доведеться купувати нову, або новий годинник. Дуже неприємне відчуття втрати пронизувало, душило. І навіть якщо купити нову зарядку я б відчував себе погано через високу ціну, через те що я загубив стару зарядку, через те що я гублю речі і загалом мало сконцентрований... аж потім я вже без надії вирішив перевірити в дуже старій кофті, в яку я навряд чи поклав би ту зарядку. І виявилось зарядка таки там. Я відчув дуже сильний приплив щастя. Вечір перестав бути настільки лайняним.

Не те щоб дуже довгопост, але пофіг.

>>49464
Думаєш звикати до такої роботи чи шукаєш нові варіанти?

>>49466
Поки позвикаю, в процесі ліниво поглядуючи на сайти вакансій.

>>49464
бідося, то ти на нову пошту так влип?

тікай звідтіля!

>>49464
> вже три тижні працюю 6(!) денку по 9, деколи 10 годин щодня
Як це зрозуміти? Тобі хоч доплачують за понаднорму?

>>49483
Ні.

>>49480
Не нова пошта. Ремонт всілякої хуїти.

Не бачу сенсу писати про події протягом дня, ібо всі останні дні просто однакові. Залупа повна.

Сесію я склав, без зайвого мозкойобства. Але суть взагалі не у цьому. Проблема полягає у тому, що я почуваюся їбаним безперспективним інфантильним гівном, оскільки цілими днями я валяюся на диванчеку, граю в ігри і ракую у різного роду інтернет-ригальнях. Я маю репетитора з англійської, але домашку, яку він мені дає, я часто роблю за дві години до самого заняття, маючи кілька днів на це.

Треба би знайти роботу, а я не хочу. Тупо не хочу. Хочу валятися на диванчеку і жерти різного роду хуйню. Хочу грати в різні хуйні зі стіму та епіку. Хочу з людьми пиздіти. Але ж треба досягати чогось у житті, інакше я на зустріч випускників тупо не прийду з сорому, якщо не захуярю себе до того часу.

Вчора рано вранці побігав по райончику. Повернувся додому з таким відчуттям, ніби я чогось досяг і щось переміг. Просто побігати і позайматися фізрою у силу своїх скромних фізичних здібностей мене мотивувало те, що я позавчора на просторах ютубу випадково набрів на одну блохершу (ну, знаєте цих блохерів, які знімають перебіг свого життя і свій шлях до успіху, розвиток і т.д.), яка була дуже схожою на одну дівчину, яка свого часу мені подобалася.+

Єдина причина, чому я живу — мені бракує сили волі і можливостей себе швидко і спокійно захуярити. А шкода. У мене немає цілі у житті, є просто безпричинні амбіції і пойобане его, яке свого часу зачепили. Заїбало.

Сьогодні я водночас боровся із социофобією, самотравматизмом та прокрастинацією шляхом сидіння за ноутом в кафе. Вайфая там не було.