>>48461Наприклад
Як тільки я заїхав у Словаччину, нас (групу студентів) заселили у хостел, тому що гуртожитки були нахуй забиті через тогорічний наплив студентів. Перший день заселялися, освоювалися, а на другий мамки роз'їхалися і почалося: бухло, гульки всю ніч і порушення правил хостелу, із сварками з його хазяями включно. Тоді мій марічкосвіт про бідних і нещасних українчиків, які тікають від війни, репнув, і мені було пиздець соромно за хохлів, внаслідок чого я почав регулярно подумувати про зміну громадянства, щоб не мати нічого спільного з цими хохлосвинями. (згодом ця ідея була відкинута, як безсенсова, оскільки я ніколи не зможу стати умовним словаком чи ким-небудь іншим, як би я не асимілювався)
Минув місяць, я із одним чуваком отримав пропозицію винаймати квартиру у центрі міста. Винаймати квартиру було дешевше, ніж жити у хостелі, та й умови значно кращі. Контракт про оренду укладається мінімум на рік, але ми прожили там заледве 4 місяці, тому що ці довбойоби заїбали сусідів, порушили всі правила, що можна було порушити, заригали ліфт і так далі. Хазяїну квартири на це було похуй, але голові нашого дому, якому нажалілися сусіди, було не похуй, адже у його компетенції є можливість розривати контракти між орендарями і орендодавцями.
Я не став чекати кінця тих двох місяців, які нам дали на зйоб, я оперативно знайшов інший варіант із підселенням, який теж мене влаштовував, але тепер без цих рагулів. Нинішні мої сусіди теж українці, але хоча б тихі.
#хохолнелюдина