>>41963А я хуй зна, котяки. Я б міг би стати невротаїбатим олдфагом, який розказав би вам про перший гет на Щось Там Таке, але в ті часи не у кожного були коип'ютери, а в мобільному неті лазити дорого коштувало. GPRS дав можливість користуватися інтернет-забавками, але воно обмежувалося хіба завантаженням порнухи, музики та фільмів, щоб переписати то все діло на диск. Спілкування? Не визнавав я інт-спілкування до 2017-го року, поки на жироблядач не потрапив. Як туди потрапив? Через лурку. Як на лурку потрапив? Шукав інформацію про Боба Марлі, а тут тобі на. Поклацав на випадкові статті і дізнався про іміджборди. Зі смоктаки проблювавсь і погнав шукати українські борди. Файнаджхедівська філософія мені не зайшла спочатку, а, ще тоді, кропивачерська підійшла більш-менш. На гіперучані, признаюся чесно, я ніхуя для себе не знайшов цікавого.
Мені інт-спілкування і непотрібне було, доки я не змінив роботу. На колишній роботі мені й живого спілкування вистачало, яке лише розвинуло мою мізантропію. Зараз спокійніше: нас на складі троє роботяг. В офісі сидить один хуй, Санич, а навколо нього три шльондри, які бояться нігтик зламати об клавішу. На цьому моє живе спілкування закінчується. А! Далекобійників треба ще сюди записати, які розповідають мені про погоду в Хмельницькому, які там гарні проститутки і всілякі анекдоти про чурок.
Загалом, я й досі не вважаю інт-спілкування чимось серйозним. Інтернет створений для пошуку потрібної інформації і порнухи. У мене немає знайомого васермана, а фантазувати, як в дитинстві, мені вже трішки впадло.