>>313До того ж, особливий статус Донбасу можна потім відновити, але на рахунок репарацій і чи буде їх виплачувати Росія вже є сумніви.
>>315Звісно не вийде, і я згоден з аноном вище з його пунктом
>5) Понаїхавші у крим за цей час збирають монатки і вимітаються назад - Україна не визнає їхніх прав на купівлю/оренду, з точки зору закони вони порушники кордону.Можна ще їм якихось статусів "негромадян" дати, що буде гуманніше.
Також передам суть слів мого товариша з Горлівки, який хоче повернутися в Україну, але є нюанси (це його позиція, з якою я згоден лише частково):
На рахунок Донбасу, то варто змиритися, що по-факт там зараз наші закони не діють, і по факту там Росія, і українське минуле навіть
заважає місцевим жителям. Враховуйте, що їм війна зіпсувала все життя, хоч у них і досить помилкові уявлення про винуватців. До того ж, українська сторона обстрілювала що Донецьк, що Горлівку і деякі приміські райони, вона спеціально бомбила водонасосну станцію, вона перерубала електрику, знищувала електростанції. Тобто, з точки зору звичайного жителя, у нього є повний карт-бланш на те, аби ненавидіти Україну. Ще раз, з його точки зору, йому ж не говорять, що бандюки стрєлкова по хатах ховалися. По-суті, там зараз йде все до інтеграції з Росією, і ніхто зупинятися не збирається, тому хоч і не офіційно, але Донбас це вже Росія. Ну, хіба що, ціни дещо нижчі будуть. На рахунок Мінських угод, то Порох в цьому плані зробив все правильно, бо інакше прибуло б ще більше російських військ, тому, впринципі, це не була така вже погана ідея з його сторони. Ще раз, тут говориться про позицію жителів Донбасу, а не про те правильно це чи ні, аби ви мали всю повноту картини. Мій друг не проти воз'єднання з Україною, але більшість – ні.
Тепер моя думка на рахунок молоді Донбасу, до якої я прийшов: вона зайобана та змучена, їм вже начхати де бути: Росія, Україна чи ДНР. Вони хочуть, аби все скінчилося.
Ще одна думка, від іншого товариша: Про яку війну ти говориш? Торгівля як велася, так і ведеться. Якби всі клани знайшли спільну мову, цей конфлікт вирішився б більш ринковим методом за пару місяців. А якби українська держава цінувала своїх громадян, вона не посилала б їх на забій на багнети путінських контрактників, а знайшла більш робочі методи щодо усунення загрози. Але так як кидати дітей на забій економніше, ніж пробувати інші варіанти, то до цього і вдаються.