/pol/ - Політика

На фоні процвітаючої ідеї гендерної рівності та феменізму, доцільно й нам долучитися то такої собі культурологічної "розвідки" у життя українок минувшини.
Поговорімо ж про українських жінок.
А йтиме мова про лад жіночого життя за часів Козаччини.
У часи Козацької доби, та й надалі, роль та соціальне життя жінки описувалося істориками дуже й дуже мало.
Проте активна присутність жінки в козацьких традиціях, фольклорі дає
підстави вважати, що її постать у козацькому суспільстві не розгляда-
лась як менш вартісна, ніж чоловіча. Щоб переконатись у цьому, досить вчитатися в рядки народних пісень і дум Козацької доби: "Образ матері, дружини, сестри,
нареченої змальовано тут із щирістю та реалістичним відображенням дійсності, яка не дає підстав сумніватися, що українським ідеалом краси й жіночості XVI — першої половини XVII ст. була жінка, гарна, “як зірниця”, “гнучка, як тополя”, з “рум’яним личеньком”, з “очима, як терен”, соціально активна, вільнолюбива особистість, водночас здатна
визволяти бранців, воювати з ворогом, керувати військовим загоном чи
управляти господарством."— писав культуролог Олександр Кривоший у своїй праці "Жінка у суспільному житті України за Козацької доби"

Регулювалося жіноче життя Литовським Статутом, де чітко прописана саме рівність між жінкою та чоловіком, правова незалежність їх тих часів, однаковий доступ до освіти. Те, що фіксувало соціальний статус жінки у суспільстві, його вагомість— це статки самої фізичної особи. Жінки-магнати, беззаперечно, мали абсолютний доступ до володіння латифундіями, маєтками, монастирями чи бібліотеками... Однаково з чоловіками приймали участь у сеймах.
На рівні з чоловіками мали право на володіння спадковим майном, проте на певних умовах, що стосувалися сімейних норм. Ці самі сімейні норми, що прописані Статутом, розповсюджувалися й на інші соціальні верстви.

Мали право на розлучення, і це стосувалося не тільки міщанства, але й селянства загалом. На рівноправних умовах розподілялися майно та право на дітей.
Церковні канони у сімейному житті українства не мали широкого визнання. Йдеться мова про "владу чоловіка над жінкою", яка не мала місце в реаліях.
“Жінка доглядала за дітьми й старими батьками, вела домашнє господарство. Це посилювало її роль у збереженні родинних основ українства, його побутової культури”— писав Анатолій Колодний.

У багатьох історичних "розвідках" автори наводять приклади активних учасниць соціального життя, звучать горді імена жінок-меценатів, магнатів, дружин старшини козацької.
Меценатство— благородна справа українського магната, що була дуже популярна саме серед жінок. Численні монастирі відкривалися з ініціативи власниці землі, з цієї ж сторони розвивався культ Марії Магдалини, Берегині.
Оспівувалася краса селянських жінок, жартівливість, спритність, працьовитість та вправне господарювання.
Окреме місце в сучасності посідає дума, яка вивчається школярами сьогодення: "Дума про Марусю Богуславку"— уславлення мужності дівчини Козаччини, кмітливості і патріотизму, які були характерними для жінок того часу.