/b/ - Балачки

- Мене назвали на честь прадіда.
- І як тебе звуть?
- Прадід

Приходить син зі школи, і каже тату:
- А ми сьогодні родину малювали!
- А я сьогодні ХУЙ ДРОЧИВ!!! Кого їбе чим ти там займався!!!
Це була неблагополучна родина.

Оля, Наталя і Аня грають в Римську імперію.
Оля:
- Я буду Олусои.
Наталя:
- А я Наталусом.
Аня:
- А я Олег.

Анекдот про лайно.

Підходить свиня до ведмедя і питає:
- Ти що їси?
- Мед.
- А чому лайном смердить?
- А я його вдруге їм.

Ранок, маршрутка, всі їдуть на роботу. Раптом заходить мужик з пістолетом і кричить.
- Усім лежати, це пограбування!
Раптом до нього підбігає помідор, чавить його ногою і каже:
- Ніхуя щось не зрозумів.

На уроці математики учень перериває вчительку:
- А у вас кінь вагітний.
Весь клас починає тихо хіхікати, але вчителька не розгубилася і відповідає:
- А у тебе мати проститутка.

Іде мужик по вулиці, баче голуба і питає:
- Котра година?
- Пів на третю.
Мужик дивиться на годинник і каже:
- Але зараз 12:20
- Так нахуя ти до мене тоді доїбався?

Кота і пса посадили в тюрму. Кіт питає:
- Пес, нас голити будуть?
- Не знаю, спитай у щура.
- Щур, нас голоти будуть?
- Я вєган.

Сидять два діди на лавці, один питає:
- Пам'ятаєш ким ти хотів стати в дитинстві?
- Огірком.
- А ким став?
Той нічого не відповів, тільки мовчки дав йому по їбалу.

>>53548
анекдоти хуйня, зараз розкажу самий смішний розривний.

пішли американець, українець і росіянин в наукову експедицію щоб знайти на вершині гори сніжну людину. дійшли ввечері до підніжжя гори, поставили намет, і вирішили переночувати, а завтра вдень піднятись разом сфоткати, і славу за відкриття розділити між собою.

лягли спати, і вирішив росіянин всю славу за відкриття собі забрати. вибрався тишком нишком з намету, піднімається на гору, і бачить: сидить єтті, прутень здоровенний свій салом мастить. схопив він росіянина і трахнув в дупу. той шкутильгаючи повернувся до стоянки, і ліг спати засмучений. вирішив нікому нічого не казати

і тут чує, хтось спальником шелестить. українець вийшов тишком, через пару годин шкутильгаючи і тримаючьись за дупу повернувся і теж ліг. а через годину і американець на стелс міссію відправився. чує росіянин з українцем як американець волає серед гір. "мда, каже, які ці вестерни ніженки, ми он мовчали, а він як заливається". а українець і кажє "та я просто сало спиздив"

>>53558
Це прям повний хохотач

>>53558
сука кінцівка убила

>>53562

плакала вся маршрутка

Це все хуйня, діти. Зараз я вам розкажу справжніх анекдотів. Зі збірки "Ліс Усмішок", автор Ханьдань Шунь, Китай, третє сторіччя нашої ери. Готуйтеся сміятися.

>>53564
Мудра порада
Одному чоловікові з царства Лу треба було пройти крізь міську браму. А в руках у нього була довга бамбукова жердина. Спробував тримати жердину вертикально — не проходить, упоперек — теж не пролазить. Скільки не ламав голови, не міг нічого придумати. Тут підійшов до нього старий і каже:
— Я хоча й не мудрець, проте чимало побачив на своєму віку. Переламай жердину навпіл — і пройдеш.
Подорожній послухався його поради — і ввійшов до міста.

Скуштував баранини
Один чоловік харчувався тільки овочами. Але одного разу він поїв баранини. Уві сні йому з’явився дух нутрощів і сказав:
— Баран же витоптав увесь твій город.

Скупий
За часів Хань жив один чоловік. Він був уже в похилих літах, але не мав дітей. При своєму багатстві він відзначався скупістю: ходив у лахмітті, харчувався самим корінням. Ледь засвітає — він уже на ногах, лягає — коли ніч спуститься. Усе, що наживав, накопичував, не знаючи міри, і нічого не витрачав. Одного разу сусід попросив у нього грошей у борг. Старий увійшов до дому, узяв десять мідяків, але поки йшов до воріт, ховав одну монетку за іншою. Заплющивши очі, він дав прохачеві всього п’ять монет і сказав зі злістю:
— Я розорив свій дім, щоб допомогти тобі. Дивись не кажи нікому, а то ще хтось слідом за тобою прийде!
Раптом старий помер. Поля й будівлі відійшли до скарбниці, а все добро дісталося рідні дружини.

>>53564
Позаздрив скупому
У царстві У жив якийсь Чень Хен. Був у нього молодший брат на ім’я Джюнь, на прізвисько Шушань, людина відома, але від природи жадібна, скупа. Коли сановника Чжан Веня призначили послом до Шу, він зайшов до Чень Джюня попрощатися. Чень Джюнь пройшов у внутрішні покої й довго не повертався. Потім вийшов і сказав Чжан Веневі:
— Хотів вам подарувати на прощання шматок тканини, та не знайшов грубої.
Чжан Вень захопився його скупістю й навіть пошкодував, що не має такої якості.

Попросив солі
Яо Бяо й Чжан Вень вирушили разом річкою до Учана. У Джянду вони зустріли Чень Хена з Ушіна. Його човен стояв там в очікуванні попутного вітру. У Чень Хена скінчилася вся сіль, і він послав до Яо Бяо слугу з листом, просячи позичити сто мір. Яо Бяо від природи був різкий і грубий. Коли принесли листа, він саме розмовляв із Чжан Венем і не відповів на прохання. Минуло багато часу. Нарешті Яо Бяо наказав слугам висипати сто мір солі в річку й сказав при цьому Чжан Веневі:
— Не шкода солі, шкода віддати її іншому.

Відповідь судді
Двоє побилися, й один відкусив іншому носа. Потерпілий потягнув кривдника до суду. Кривдник став запевняти, що той сам собі відкусив носа. Суддя заперечив:
— Адже ніс розташований вище за рот, як же можна самому відкусити його?
— Та він став на лавку й відкусив, — відповів кривдник.

>>53564
Страхи Чжао Боґу
Чжао Боґу був огрядний і товстий. Якось улітку лежав він на землі п’яний, і діти гралися в нього на животі. Один бешкетник став пхати йому в пуп сливи й утиснув штук вісім. Чжао прокинувся, але нічого не помітив. Через кілька днів відчув біль: сливи згнили, потік сік. Побачивши, як тече з пупка, Чжао злякався й подумав, що помирає. Він звелів дружині й дітям поділити між собою майно і, ридаючи, сказав домашнім:
— Кишки мої згнили, скоро помру.
Наступного дня з пупка вийшли сливові кісточки. Тоді всім стало ясно, що це дитячі пустощі.

Товста дружина
Молодша сестра Чжао Боґу була ще товстіша. Її видали заміж за якогось пана Вана, але тому її повнота не припала до смаку. Пославшись на те, що в неї немає жіночого єства, він відіслав її назад до батьків. Потім вона вийшла заміж за Лі й одразу завагітніла. І тоді людям стало ясно, що перший чоловік її обмовив.

Посолив бульйон
Один чоловік варив бульйон. Зачерпнув ополоником, скуштував — не солоний. Додав солі. Скуштував із того самого ополоника — знову не солоний. Так він додавав сіль кілька разів і висипав у бульйон понад шен. Але солив же він у казані, а куштував з ополоника. Тому бульйон і здавався йому несолоним.

>>53564
Фазан-фенікс
Чоловік із царства Чу ніс на коромислі клітку з фазаном. Перехожий поцікавився:
— Що це за птах?
Чусець вирішив із нього пожартувати й відповів:
— Фенікс.
Перехожий зрадів:
— Давно чув про феніксів, і ось нарешті довелося побачити. Чи не продаси?
— Можна, — відповів той.
Перехожий виклав тисячу лянів срібла, але чусець не віддав. Зрештою він поступився птахом за подвійну ціну. Покупець збирався піднести птаха чуському князеві, але він до ранку здох. Бідоласі не так було шкода витраченого срібла, як досадно, що не зміг зробити подарунок князеві. Чутка про це пішла по всьому царству. Усі думали, що фенікс був справжній і до того ж надзвичайно дорогий. Про добрий намір чусця почув і сам князь. Йому було приємно, що саме йому хотіли піднести найрідкіснішого птаха. Князь покликав до себе того чоловіка й щедро обдарував — давши вдесятеро більше, ніж коштував фазан.

Лікар
У Пін’юані жив чоловік, який майстерно лікував горбатих. Він сам говорив:
— Лише одного зі ста не можу вилікувати.
Прийшов до нього якось чоловік. Горб у нього вбік — вісім чі, вгору — шість чі. Приніс лікареві щедрі дари й став благати про зцілення. Той наказав:
— Лягай!
Скочив йому на спину й ну топтати горб. Горбань заволав:
— Ти мене вб’єш!
— Моя робота вправити горб, а чи виживеш ти — не мій клопіт.

>>53564
Обдурили
Хтось із царства Хань потрапив на південь до царства У. Тамтешні жителі почастували його смачною стравою з пагонів бамбука. Ханець запитав:
— Що це?
Йому відповіли:
— Бамбук.
Чоловік повернувся додому й заходився варити бамбукову циновку, на якій спав. А та не розварюється.
— Пройдисвіти вони, ці усці, так обдурити мене, — поскаржився він дружині.

Могильний пагорб
Ху Юн із царства У був охочий до жіночої ласки. Узяв за дружину уроджену Чжан, плекав її й ніколи з нею не розлучався. Невдовзі, проте, вона померла. Слідом за нею спочив і Ху Юн. Труни з їхніми тілами домашні поставили в саду позаду садиби, а через три роки поховали. І могильний пагорб обрисами став нагадувати двох закоханих. Людям здавалося, ніби це подружжя обіймається на ложі, і, дивлячись на пагорб, усі усміхалися.

Учень музиканта
Один чоловік із царства Ці вирушив до царства Чжао, щоб навчитися грати на гуслах се. Він старанно наслідував учителя, але навчився тільки пересувати кілки, з тим і повернувся додому. За три роки не склав жодної мелодії. Земляки дивувалися. А прибулець із Чжао, довідавшись про це, здогадався, що той просто тупий.

Гарні новини із Українських полів
Комбаїн переїхав п'ятьох поскалів!

-мій дід загинув в осенцемі
-як це сталося?
-впав із вишки під час чергування