No.41809
Головним пріорітетом усіх працівників зоопарку має бути комфорт та безпека наших відвідувачів. Саме тому керівництво [ВИДАЛЕНО] зоопарку розробило набір правил для наших співробітників. Виконання усіх правил є обов'язковим. Невиконання правил призведе до дисциплінарних покарань.
- У разі підозри, попросіть відвідувачів показати вам фото. Будьте дружніми. Уважно перегляньте фотографії на предмет будь-який аномалій. В разі наявності аномалій, поверніть фото відвідувачам і негайно повідомте охорону.
- Усі фото, зроблені в фотобудці з [ВИДАЛЕНО] іграшкою мають бути видалені. Пояніть це відвідувачам словами про технічну несправність фотобудки.
- У разі, якщо відвідувач не виходить з фотобудки довже 10 хвилин, вдягніть рукавиці, які ви мали отримати на початку робочого дня і допоможіть відвідувачу покинути фотобудку. Повісьте на неї знак "Не працює" та повідомте охорону.
- Чутки про алігаторів в озері [ВИДАЛЕНО] не є правдою. Тим не менш, відвідувачам суворо заборонено опускати руки у воду.
- В разі знаходження трупів алігаторів, зберігайте спокій, евакуюйте відвідувачів з квадрату та повідомте охорону.
- На території зоопарку працює лише одна людина в костюмі маскоту. Якщо ви побачите іншу людину в костюмі, перевірте, чи має костюм дірки в очах.
- В разі відсутності дірок, не вступайте в контакт з маскотом, оголосіть про заборону робити фотографії та повідомте охорону.
- В разі, якщо ви побачите маскота за територією зоопарку, запропонуйте йому сфотографуватися з вами у клітці з качками. Коли він зайде у клітку, негайно вийдіть з неї і закрийте її та евакуюйте людей з квадрату. Дуже важливо зробити це впродовж перших 10 хвилин після того, як клітка з качками була закрита.
- Якщо ви не змогли евакуювати людей з території качок вчасно, повідомте охороні, що відбувся сценарій К та не випускайте цих відвідувачі до приходу спеціальної бригади.
- Служба охорони зоопарку не носить ніяку спеціальну уніформу. Якщо ви побачите людину у формі з нашивкою "Служба охорони зоопарку", негайно перекрийте цю частину парку.
Дбайливе виконання цих правил забезпечить безпеку та комфорт усіх відвідувачів нашого зоопарку. Дякуємо, що обрали [ВИДАЛЕНО] зоопарк!
No.41810
No.41826
Якщо цей тред набере 5 тисяч лайків, розкажу всю правду, що коїться у львівському метро.
No.41834
>>41826А звідки ти знаєш шо там? Ніхто не повертається із львівського метро живим.
No.41835
>>41834Це засекречена інформація
No.41838
>>41835Колись запитав у прадіда про львівське метро. То він засміявся і цей сміх лунав, наче Сатана в пеклі сміється. А потім він взяв ножа і пішов різати свиню. П'ять свиноматок зарізав за 2 хвилини, царство йому небесне. Ні слова про львівське метро не сказав.
No.41839
>>41809Пікрелейтед це про нашого зезедента?
А що поліція зробить?
No.41841
Ще колись запитав прадіда про львівське метро, то він засміявсь, очі почервоніли і він пішов зі мною в курятник по яєчко. Встромив пальці курці в гузку, то вона теля знесла. Жодного слова дід про львівське метро не сказав.
No.41842
Запитав колись прадіда про львівське метро, то той страшно так засміявсь, що я ледь не врався, а потім пішов до яблуні і зірвав з неї кавун. Абсолютно нічого про львівське метро дід не сказав.
No.41843
Хоронили колись прадіда. Стоїмо навколо труни з дідом, отець під носа хуйню якусь бурмоче та каже, що рідні можуть поцілувати діда в лоба. Настала моя черга цілувати і я підійшов до труни і сказав "хех, дідо, нічого ви так і не розповіли про львівське метро". Дід в труні як почав сміятися страшно, що половина людей попадали без свідомості, а інша потікали в різні сторони. Святий отець той аж всрався, а хрест на пузі почорнів і у свастику перетворився. Але про львівське метро дід ні при житті, ні після смерті не сказав.
No.41844
Мій дід колись в ЛПІ навчався. Ну я то також поїхав на навчання по дідовській лінії. А в групі у мене більша частина були мусульмани. Ну й почали ми знайомитися за одним столом. Я казав, що дід мій львівське метро будував, ніби, то араби чомусь почали їсти сало та пити горілку. Що воно за львівське метро - дід мені так і не розповів.
No.41845
Купив я собі колись ноутбук та під'єднав до нього інтернет-приймач. Показав діду, як користуватися, а сам на дискотеку пішов до дівок чіплятися. Коли хотів пруфанути гандон із супом на кропивач, а він, сука, пизда серверу. Дивлюся на діда, а він посміхається якогось хуя. Нічого про львівське метро не казав ніколи.
No.41846
Колись з прадідом на море їхав відпочивати. Дід мені ще морозива по дорозі до пляжу купував, то я на те й малий був і дурні питання задавав "а шо ото? а шо ось це?". Коли сиділи вже під палючим сонцем і я побачив вперше корабель. Діду, - питаю, а шо воно ото пливе? Корабель - відповідає дід. Діду, а кораблі у львівському метро їздяють, чи пливуть? Не скажу, - відповідає дід і тикає пальцем в сторону потопаючого корабля. Нічого про львівське метро дід так і не розповів.
No.41872
Колись я запитав у діда, що лучше, пулімьот чи танк. Він посміявся, сказав танк лучше, бо по пулімьоту раз пиздане й пиздарики. Нічого про львівське метро так і не сказав.
No.41901
>>41872Іа один рас запитати дід про львові метро, то він подивитися на мене і плакати починати. Помер дід, царство йому небесне. Якщо б я українською розмовляв з самого дитинства, то прожив би він 200 років, а не 100 і розповів би мені про львівське метро. А так нічого про львівське метро він не розповів.
No.42104
Ексурсовод у прикарпатських печерах розповідав нам, що сталагміти та тонелі були створені природою, яка тисячі років омивала камені цих гір. Я мало не засміявся йому в лице. Я, звичайно, не вчений, але навіть я можу сказати, що цими тонелями користуються істоти, схожі на прямоходячих ссавців з хітиновим панцирем як у ракоподібних, щелепами, схожими на людські, які пересуваються по поверхні швидкими стрибками, наче їхня вага не перевищує 30кг, при зрості приблизно 2,5-3м.
No.42105
Приїздив до мене якось старий знайомий з іншого міста, просив пустити переночувати. Звичайно ж я його пустив. Бідолага, довго не міг заснути від дитячого плачу з верхнього поверху.
Вранці проводжав його до вокзалу, а він запанікував, питає
- "Ти що, на останньому поверсі живеш?!"
- "Так, на останньому"
- "Але ж усю ніч з даху лунав дитячий плач!"
- "Я знаю", сказав я і посміхнувся.
Більше він зі мною не розмовляв, і в гості не приїжджав. Дивний він якийсь.