/a/ - Аніме та Манґа

>>2639

>дзі
>дзя

Та ця лярва запродалась москалям! Транслітерація-срач го!

>кирилицею

Ну товсто же.

>>2640
Що товсто? Алсо, до дзі та дзя в самого є претензії. Чомусь в жодній українській кирилізації не додумались зробити джі, джя.
Крім того, з діалогу в Обговоренні ясно що Накадзава передумав щодо тя, тю, тьо і вважає що все ж таки ближче буде чя, чю, чьо. В найближчому перевиданні будуть внесені виправлення.

Тим не менш, наразі найкращі варіанти у Діброва-Одинця та цього Накадзави.

>>2641

>Що товсто?

Кирилиця. Съешь ещё этих мягких французских булок да выпей чаю - теж кирилиця.

>не додумались зробити

Принаймні, хоч частково до них дійшло не вигадувати велосипед. Це радує.

>Накадзава передумав

Западенські буржуї дали більше. Ох вже ці продажні шкури - хто більше дасть на лапу, тому і лижуть.

>>2642
Не розумію суті твої претензій. Ти поліваножер? Якої масті будеш йоба?

>>2644
Претензія до кирилиці, бо кирилиця - понятіє розтяжимоє. В одній кирилиці можна написати Ёко, а в іншій треба вимучувати як Йоко, бо в ній немає такої літери - "е" з 2-ма крапками.

Ні - бондаренковець. Відігруватиму цю роль, а то по-іншому срачу не вийде.

>>2639
Хуй там, я все одно буду писати по-своєму.
І 恵一 у мене завжди буде Кеіічі, а ніяк не Кейіті, чи як деякі ідіоти пишуть Кеїчі.

>>2642

>Кирилиця. Съешь ещё этих мягких французских булок да выпей чаю - теж кирилиця.

Цей набір літер пафосно називають киридзи, забувши про усіх інших. І я тут не лише про українську, є ще усілякі болгарські, македонські і тд.

Алсо, я вважаю, що для справжнього кіріджі потрібно зробити нову абетку, з літерами я, ю, ё, і, ѕ (зело, читається як дз), ў (замість поточного в, бо в японскій це не В, а саме Ў), џ (читається дж) і символом ~ для позначення довготи довготи. Тоді це буде справджнє спільне кіріџі.
Літера Э ненужна, бо Е в усіх слов’янських мовах, крім білоруської та російської читається як え.
Так само ненужні літери И, Й, J, бо є і, яка в усіх слов’янських мовах вимовляється однаково.
Хоча літеру џ можна спростити, ввівши правило, що ѕ перед а, у, е, о читається як ДЖ, а перед і, я, ю, ё читається як дж.

>>2648

>ѕ перед а, у, е, о читається як ДЗ, а перед і, я, ю, ё читається як ДЖ.

Очевиднофікс.

>>2648
Геморой, не треба робити панслов'янську кіріджі. Тому що тоді її фактично ніхто не буде розуміти. Треба виходити з того набору літер, що має кожна окремо взята країна. Себто повинна бути укр.кіріджі, рос.кіріджі, бел.кіріджі і так далі.

>>2648

>пафосно називають киридзи, забувши про усіх інших

Ех, шо поробиш - хто раніше встав, того і тапки. По-моєму, так треба завжди уточнювати, якої мови кирилиця використовується а-ля українська кірідзя, російська кірідзя і т.д.

>потрібно зробити нову абетку

Двоїню ідею. Для власних потреб, наприклад, користуюсь своєю системою на основі української Бондаренка, в якій недостаючі/неподобающіся літери замінені на російські/білоруські/таблиця-символьні аналоги. Бо якщо для ряду складів "на дз" ще можна допустити використання 2 літер (бо "д" часто прослуховується досить добре і викидувати його не хочеться), то буквосполучення "йо" мене просто вбиває. А ще мені ліньки зайвий раз тиснути правий Альт, щоб отримати "ґ", або домальовувати цю карлючку до "г" на письмі.
>>2647

>ідіоти пишуть Кеїчі

Завжди посміхаюсь, коли бачу "ї" у японських словах.

>>2653
Вигадувати абетку спеціально для кирилізації японської? Ти розумієш що ця кирилізація потрібна виключно для казуалів, не знайомих з японською та премудростями її транслітерації? Щоб вони змогли прочитати і вимовити якомога ближче до оригіналу. Це просто дебілізм, припустимо у нас художній твір, в українському перекладі, і в ньому зустрічається японська назва. Ось так весь текст йшов українською і тут бац - Ёѕора. Якого біса?

>>2653

>А ще мені ліньки зайвий раз тиснути правий Альт, щоб отримати "ґ", або домальовувати цю карлючку до "г" на письмі.

У модних чуваків є додаткова клавіша на клавіатурі. Ґґґґґ

>>2654
http://uk.wikipedia.org/wiki/Піньїнь
Непосвяченим також незвично читати Cáo Cāo як Цао Цао, чи Xian Qieua як Сянь Цевей.
Але користуватися росйським кірідзі, перетворюючи російські літери на українські - це занадто. Особливо, якщо туди ще додавати усілякі Ї.

>>2655

>користуватися росйським кірідзі

В чому проблема, користуйся українською кіріджі.

>>2656

>українською кіріджі
>кіріджі
>кіріджі
>джі

Ні, не чув.

>>2657
Ви мабуть з відсталої провінції.

>>2654
У художньому творі якраз це не принципово, там все залежить від смаків перекладача он у Деймоса спитайте, прокатить навіть Кеїчі. Зате в нехудожному вживанні якщо домовитись, що ђі = じ, то вирішуються одразу всі суперечки, це "джі" чи "дзі".

Своєю системою користувався до того, як вивчив кану, і зараз інколи, коли щось потрібно нашвидкуруч записати. До того ж це насамперед система запису, а не читання. Якраз у "вимові найближче до оригіналу" найбільші ж підводні камені.
>>2655
FFFFUUUUUU... На моїй клаві нема куди тулити ще одну букву, і так вже пожертвував Ё на апостроф. Щоправда праворуч від правого Шіфта є загадкова клавіша Турбо, але так і не допетрив, для чого вона взагалі і як її переправити на якийсь інший символ.

>>2659

>система запису, а не читання

Справа у тому, що кирилиця, на відміну від латиниці, одноманітніша.
Коли в латиниці J читається то як ДЖ, то як Й, то як Х взагалі, чи S, яка то С, то З, то Ш, там простіше, тому za буде чимось середнім між За та Дза, а Si — чимось між Ші та Сі, і кожен вимовлятиме так, як він вірить, воно має вимовлятися.

У нас же, в кирилиці, ніхто ніколи не буде вимовляти Сі як Ші, а Дзю як Джю.
Тому введення якихось нових старих літер, як тої ж ђ, чи ѕ із џ, було б виходом.

Що до Ё - я б, звичайно, обрав би якусь Ö, але навіщо вигадувати велисопед, коли вже є кирилична літера, яка задовольняє вимоги? Просто правда, ставити то Йо, то Ьо якось не по-японськи.

>>2658
Це був натяк на те, що немає ніякої ложки ніяких українських кіріджі. В усіх це називається кірідзі, а якщо ти пишеш кіріджі, то ти вже проявляєш вольнощі, які краще називати авторським кіріджі, а не українським.

>>2661
Це точно - навіть оригінально каною склади "йо" та "рьо", наприклад, більш схожі, ніж в такому написанні.

Бондаренко-люб репортінг ін. Нарешті за рік у мене дійшли руки до аудіо-курсів японської. Після 3 годин, скажемо прямо, єбання з ними я пойняв, що у транліт-срачі соснули всі. Я ще можу зрозуміти звуки а-ля "джю". Можу закрити очі на взагалі редукцію "дзі" до "зі". Але коли в одній репліці одночасно є і "джю", і "дзі", то це повний підписздєсь.

>>2926
Q.E.D.

>>2926

>>2927
>>2928
Да не те слово! В одному аудіоуроці одна дикторша на 時 говорить щось наближене до "джі", а вже в наступному інша дикторша на той самий 時 говорить чітке "дзі". Це значить мені потрібно буде у якогось японця спитати час і от я буду стояти і думати, а як саме спитати - як у 5-тому уроці чи як у 6-му. Коротше, буду відштовхуватись від принципу "де я - там Росія" і обирати форми звукового наближення, які до вподоби саме мені. Японці йдуть лісом.

>>2941
А щось середнє обрати зовсім не доля?

>>2942
А перестати розмоляти калькою з російського не доля?

ЗОВСІМ НЕДОЛЯ

>>2943
так ось же: http://nichan.net/st/res/468.html

http://www.stalivyrazy.org.ua/search.php?fullname=%F1%F3%E4%FC%E1%E0&submit=%D8%F3%EA%E0%F2%E8
"Не судьба" = "Не судилося".

>>2942
Кади-када. Припустимо, з дзя/jа розібратися не проблема, бо воно що так, що нетак звучить ближче до "дя". Зате дзі/ji звести до одного звуку вже важче, бо навіть в оригіналі його вимовляють по різному різні люди.
>>2944
Лол.

>>2926
Дурню, ти не розумієш суті транслітерації.
Потрібно доступно і адекватно передати матеріал джерельної мови засобами цільової. Все!
Правил читання це не стосується ніяк.

>>2964
Да нє, я це розумію. Просто сильно вганяє в ступор, коли навіть в японському оригіналі все звучить по різному.

http://animesvit.org.ua/library/index.php/%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F:%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B7%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%96

От дідько.

От все-таки що мені подобається в латиниці, так це запис ji, який значно кращий за наші дзі/джі, бо в ньому приголосний звук складу записується однією літерою. Цим підкреслюється, що приголосний - один звук, в якому одночасно (а не по черзі) поєднуються "д", "ж" і "з".

А от з іншого боку, запис za - занадто спрощений, тут взагалі відсутній будь-який натяк на "д".

>>3305
У нас нібито завжди "дж", "дз" вимовлялися як один звук.