No.4755[Відповісти] [l>k]
Так от.
Недавно я зустрів в осібному Інтернеті відео про психологічний розбір якогось персонажа з гри і я так подумав... Ігри - це ж повноцінний вид мистецтва. Тобто вони настільки масштабні по своїй концепції, що можна створювать настільки пророблених персонажів, що їх психіка здаватиметься мправжньою.
Одним із аргументів є квінтесенція майже усіх видів мистецтва. Тобто образотворче, музика, література, кіно і іще багато чого можна об'єднати в них у найвищій формі його розвитку. Але однією з особливостей, яка відрізняє ігри від всіх інших видів - близькість.
Під цим я маю на увазі, що гравець набагато глибше відчуває все. бо буквально веде свого ліричного героя через твір. І навіть, якщо це буде якась кінетична новелка, то ви всеодно кляцаєте на кнопки і бачите персонажів і відчуваєте їх.
Звичайно ми говоримо про якісь около РПГешки, де є таке банальне поняття як персонажі і емоційне передавання. Хоча, отримать гарні і погані емоції можна і через елементарний тетріс.
No.4783 [l>k]
Disco Elysium дуже показовий з цього боку. Я от тільки-но купив, зараз десь третій день проходжу. Багатошаровий наратив з величезною кількістю діалогових опцій, які змінюють твої показники з часом, накоплюють тобі нову ідентичність.